68 відсотків українців у Польщі працюють. Скільки з них працюють за дипломом і скільки на складах?

Що насправді порахували

Число «68 зі 100» стосується не всіх українців у Польщі. У середині 2025 року Управління Верховного комісара Організації Об'єднаних Націй у справах біженців опитало людей, які виїхали з України через війну. До підрахунку потрапили лише ті, кому від 20 до 64 років. З цієї вікової групи в Польщі працювали 68 зі 100. Роботою вважали три різновиди зайнятості: офіційний найм, власну справу і працю без повного оформлення. Дітей, людей старших за 64 роки та тих, хто не відповів на запитання опитувальників, у ці 68 відсотків не включали.

Та сама методика дає зовсім інші результати в інших країнах: 57 зі 100 по Європі загалом, 66 у Чехії і лише 39 у Німеччині. За рівнем зайнятості Польща стоїть ближче до своїх сусідів, ніж до Західної Європи. Спільне дослідження компанії Deloitte і того самого Управління, яке спиралося на дані до середини 2024 року, показало, що працювали 69 зі 100 біженців працездатного віку і 75 зі 100 поляків. Розрив між ними існує, але прірвою його не назвеш.

Національний банк Польщі в опитуванні 2025 року отримав іншу цифру. Постійну роботу мали 54 зі 100 біженців і понад 90 зі 100 українців, які приїхали до Польщі ще до війни. Суперечності тут немає: банк не враховував разових підробітків і частини неоформленої праці, а Організація Об'єднаних Націй рахувала будь-яку зайнятість. Людина цілком може входити до тих 68 відсотків і водночас не мати стабільного трудового договору.

Осібно стоять державні реєстри, які не можна плутати з цими відсотками. На 1 липня 2026 року статус тимчасового захисту мали 959 тисяч громадян України, з них дорослих було близько 518 тисяч. На 31 серпня 2026 року Заклад соціального страхування налічував 911 432 застрахованих громадян України. На 28 лютого 2026 року Головне статистичне управління рахувало 769,3 тисячі громадян України, які виконують роботу. Перше число охоплює й дітей. Друге включає людей, що приїхали на заробітки ще до 2022 року. Третє не враховує тих, хто працює без оформлення. Жодне з цих чисел не дорівнює «68 відсоткам».

Скільки людей працює на складах

Точної частки на кшталт «стільки-то українців працює саме на складі» в цих дослідженнях немає. Зате є інший, надійніший зріз: за галузями економіки.

Серед усіх іноземців, які працюють у Польщі, найбільшу частку дає адміністрування і підтримка, куди входять агенції тимчасового працевлаштування, прибирання та охорона: близько 19 відсотків. Далі йдуть переробна промисловість із часткою близько 18 відсотків, транспорт і складування з близько 14, будівництво з близько 11, торгівля з близько 8 та готелі і громадське харчування з близько 7 відсотками. Натомість у школах, енергетиці й державних установах іноземців майже не зустріти: вони становлять там 1,5 відсотка, 0,6 відсотка і 0,1 відсотка працівників відповідно. Слід пам'ятати, що ці дані стосуються всіх іноземців, а не лише громадян України. Склади й транспорт у такій картині помітні, але більшості працівників вони не поглинають.

Про біженців достеменніше говорить зріз станом на 30 червня 2024 року. Просту фізичну працю виконували 38 зі 100 біженців, 25 зі 100 українців, які працювали в Польщі ще до війни, 18 зі 100 інших іноземців і 10 зі 100 поляків. За два роки, відколи минув червень 2022-го, частка біженців на простих роботах зменшилася на 10 пунктів. Це найшвидше поліпшення серед усіх груп. Проте й стартова позиція була найнижчою, тому навіть після такого зрушення проста робота залишається долею майже чотирьох біженців із десяти.

Склад, агенція тимчасового працевлаштування і завод опиняються поряд у цій статистиці не тому, що люди обирають їх за покликанням. Туди беруть без визнання диплома, без іспиту в професійній палаті і нерідко без вільного володіння польською. Для такої праці досить, щоб роботодавець повідомив повітове управління праці. Для лікарні чи школи цього папірця замало.

Скільки людей працює за дипломом

Посаду керівника, фахівця або техніка обіймали 12 зі 100 біженців і 37 зі 100 поляків. Водночас вищу освіту біженці мають навіть трохи частіше: 40 відсотків проти 38 у поляків. Лише третина біженців з університетським дипломом працює на посаді, яка справді вимагає такого диплома. Надбавка до зарплати за вищу освіту в біженця становила 22 відсотки, а в поляка 84.

У професіях, для яких держава вимагає окремого дозволу на практику, працювали 3,6 відсотка застрахованих біженців і 10,6 відсотка поляків. Лікар, медична сестра, вчитель і фармацевт не здобувають права працювати за фахом лише тому, що мають диплом. Частину обмежень прив'язано до громадянства, а не до знань: це стосується освіти, окремих медичних професій і пожежної служби.

Вільна польська цього бар'єру не знімає. Вона підвищує оплату серед тих робочих місць, які вже доступні: у середньому приблизно на 700 злотих на місяць порівняно з початковим рівнем володіння мовою. Але права на практику мова не дає.

Звідси виникає розбіжність, яку люди сприймають як особисту поразку: диплом є, робота є, а роботи за дипломом немає. У Польщі це не рідкісний збій, а звичайна прірва між освітою біженця і посадою, на яку його допускають без окремої процедури.

Два різні права, які новини злили в одне

Право вийти на роботу і право працювати за своєю професією регулюють різні норми.

Право вийти на роботу. Директива Ради Європейського Союзу 2001/55 від 20 липня 2001 року в статті 12 зобов'язує державу допустити людину з тимчасовим захистом до найманої праці та до власної справи. Водночас там застережено, що мають діяти правила, які стосуються конкретної професії. Текст директиви: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX:32001L0055

Польща виконала першу частину цієї вимоги щедро. Закон від 12 березня 2022 року про допомогу громадянам України у зв'язку зі збройним конфліктом на території цієї держави в статті 22 дозволив громадянинові України із законним перебуванням працювати без окремого дозволу на працю. Роботодавець мав упродовж 14 днів повідомити про це повітове управління праці (Вісник законів 2022 року, позиція 583). Саме ця норма пояснює, чому зайнятість у Польщі вища, ніж у Німеччині: на склад чи через агенцію можна було вийти вже в перші тижні після приїзду.

Право працювати за професією. Друга частина директиви залишилася у віданні кожної держави окремо. Якщо професія регульована, український диплом сам по собі не діє. Для академічного визнання його потрібно подати до університету, що має наукову категорію А+, А або В+ за відповідною дисципліною. Розгляд триває приблизно 90 днів від того дня, як подано повний пакет документів. У цей строк не входить час на переклади та іспити. Переклад приймають лише від польського присяжного перекладача, а нотаріальний переклад, зроблений в Україні, його не замінює. Апостиль ставлять на оригінал документа до перекладу, а не замість нього. Дипломи, видані в Україні до 20 червня 2006 року, для частини академічних цілей визнають простіше. Лікареві, медичній сестрі й учителеві після цього потрібен ще й окремий дозвіл міністерства або професійної палати, нерідко з додатковим навчанням, що вирівнює програму.

Рекомендація Європейської Комісії 2022/554 від 5 квітня 2022 року закликала пришвидшити визнання кваліфікацій. Однак це лише рекомендація, а не закон, тож більшість держав залишила свої звичні правила. Текст рекомендації: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX:32022H0554

Виняток, про який мовчать заголовки. Для нерегульованої професії нострифікація диплома часто не потрібна. Це стосується внутрішнього обліку, частини професій в інформаційних технологіях та роботи, де досвід оцінює сам роботодавець. Там вирішують знання мови і стаж, а не рішення професійної палати. Тому аудитор міг вийти на роботу за фахом, а медсестра без польського диплома пішла мити посуд. Річ не в різниці характерів: вони просто ввійшли в різні двері.

Що це означає для конкретної людини

Число 68 відсотків не означає, що склад є природною межею для кожного, і не означає, що диплом нічого не вартий. Воно свідчить про інше. У Польщі біженця працездатного віку швидко допускають до будь-якої роботи. До роботи за дипломом допускають рідко, і сама по собі ця різниця з часом майже не зникає: навіть із поправкою на знання мови розрив між освітою і посадою в європейських даних майже не меншає.

Проста робота в перші місяці не є помилкою. Помилкою є переконання, що повідомлення повітового управління праці замінило визнання диплома. Для роботи на складі це справді так. Для лікарні, школи, аптеки і частини інженерних посад ні. Доки людина не розрізнила ці два документи, чужі 68 відсотків описують лише її вихід на роботу, а не її фах.