Проблеми українців у Польщі

Коли щирість читають як маніпуляцію, або Як стандартний SMM у групах українців у Польщі став «брудною грою»

21.10.2026 14:19 · Tetiana_Khlapovska · 668 переглядів

Картинка до сттаті

Ситуація, в якій щирість сприймається як маніпуляція, стала лакмусовим папірцем для багатьох бізнесів у соціальних мережах. Чи можуть стандартні SMM-інструменти викликати неоднозначну реакцію серед учасників?

Коротко Стандартні SMM-інструменти, такі як коментування, можуть бути сприйняті як маніпуляція, коли одна сторона відчуває загрозу своїм інтересам, що і сталося в цьому випадку.

У нас велика фірма в Україні, ми працюємо з адвокатами та юристами. З 2024 року ми також розвиваємо польський напрямок: співпрацюємо з юристами та адвокатами у Польщі і допомагаємо українцям вирішувати їхні юридичні проблеми за кордоном. Ми — юридичні маркетологи, і одна з наших задач — просувати ці послуги через профільні Facebook-спільноти.

Ми познайомилися з однією з адміністраторів таких груп. На той час у нас була проблема: наші дописи потрапляли в спам без пояснення причин. Я ввічливо звернулася до неї з проханням про партнерство — допомогти нам просувати наші матеріали. Адміністраторка відмовила, натомість запропонувавши свої платні послуги з аудиту реклами.

Я намагалася пояснити, що нам не потрібен аудит. У нас велика компанія зі значними бюджетами, і ми не допускаємо сторонніх осіб до фінансів та рекламних кабінетів без підтвердженої експертизи. Нам потрібно було виключно розміщення контенту.

Попри те, що з партнерством не склалося, ми почали писати коментарі під постами адміністраторки та в самій групі — щиро підтримували те, що здавалося корисним. Я вважаю, що нетворкінг і підтримка своїх — це правильно. Згодом ми почали залишати коментарі і під власними старими дописами, щоб піднімати їх у стрічці. Це абсолютно стандартний, базовий інструмент SMM, який використовується в усьому світі для підвищення охоплень.

Але раптом ми стали «ворогами» і отримали бан. Чому?

Адміністраторка випустила емоційний допис про те, що ми нібито вимагали її послуги «на халяву» в обмін на наші лайки та коментарі, а підняття постів назвала «брудною грою» та «окупацією стрічки».

Тут стає справді смішно. По-перше, ми не хотіли її аудиту безкоштовно. Ми не хотіли його взагалі. Ми інвестуємо серйозні кошти в навчання, розвиток та консультації визнаних на ринку лідерів, таких як Ігор Івицький (кандидат математичних наук) чи Надія Раюшкіна (дослідниця алгоритмів Facebook). Їхня експертиза варта для нас грошей.

Маючи освіту соціального психолога, я бачу в реакції адміністраторки відлуння ефекту Даннінга-Крюгера. Суть дуже життєва: коли людина має лише початкові знання в якійсь сфері, їй часто здається, що вона вже супер-експерт. Вона просто ще не усвідомлює масштабів того, чого ще не знає. Тому, коли такій людині відмовляють у співпраці, вона сприймає це не як нормальне робоче рішення (що бізнесу потрібен інший рівень знань та навичок), а як особисту образу. Ймовірно, саме тому наша відмова від платного аудиту перетворилася в її уяві на «бажання скористатися нею безкоштовно».

По-друге, щодо «порушення правил». У своєму ж публічному дописі адміністраторка гордо зізнається: «я прописала чітке нове правило про заборону... і обмежила доступ для причетних». Тобто людина спочатку блокує учасників за стандартний SMM-інструмент, потім створює правило, яке це забороняє, і карає заднім числом. У праві, як і в будь-яких чесних ділових відносинах, діє непорушний принцип: закон не має зворотної сили. Карати за правило, якого не існувало, і називати це «захистом особистих кордонів» — це маніпуляція.

Найцікавіше — це її ставлення до нашої підтримки. Спочатку, коли ми коментували її дописи, вона нам дякувала. Але, як виявилося, весь цей час вона шукала в нашій щирості якийсь підвох. А коли ми перестали писати коментарі (бо просто не знаходили в нових постах нічого корисного чи цікавого для себе), вона остаточно переконала себе, що ми її від самого початку використовували. Тільки от цікаво — яким саме чином?

На початку повномасштабної війни я проходила навчання у відомого американського психотерапевта Мартина Селігмана. Там розбирали три категорії людей: ті, хто допомагає тільки іншим (і вигорає), паразити (роблять усе лише для себе) і ті, хто допомагає і собі, і іншим. Я працюю саме за третім принципом: спочатку кисневу маску на себе, потім на інших.

Можливо, адміністраторка, живучи в безпеці, побачила в нашій відкритості якийсь прихований контракт і хитрий план. Але ми живемо і працюємо в Україні, нас обстрілюють щодня. В умовах хронічного стресу ми свідомо обираємо стратегію взаємодопомоги — бути корисними іншим, зберігаючи себе. Нам немає сенсу плести інтриги заради якогось аудиту, тим більше він нам не потрібен.

Ми продовжуємо робити свою роботу — допомагати українцям. І ми завжди відкриті до прозорого партнерства зі спільнотами, де діють чесні правила, які не змінюються заднім числом. А тих, хто намагається будувати особистий бренд на вигаданих конфліктах і карає за ненаписані правила, ми просто залишаємо в їхній реальності.

Читайте також

Сільські та місько-сільські гміни покращили інфраструктуру в рейтингу якості життя Algolytics 2026 — чи варто переїжджати туди з великого міста, якщо є PESEL UKR?

Штраф 500 zł і 12 балів за телефон за кермом у Польщі 2026: чи загрожує це PESEL UKR або карті побиту?

Коли допомога стає боргом: чому вашу щирість плутають із маніпуляцією

На польському кордоні в моєму авто знайшли гліцерин і ароматизатори для електронних сигарет. Що мені загрожує?

Коментарі

Поки тихо. Якщо є досвід з вашої гміни — напишіть, це цінніше за загальну теорію.

Увійдіть, щоб коментувати.